У французькій музиці, до якої б доби вона не належала, є щось вкрай своє, притаманне лише цій культурі. Те, що французька є «мовою кохання» – значно більше, ніж просто стереотип. Це культурна даність. Варто лише послухати підбірку та обрати, яке з облич французької (і канадської) романтичної музики вам ближче: велетні Едіт Піаф, Жак Брель і Шарль Азнавур або ж значно молодші, часто не менш самобутні, виконавці. Тут ви впізнаєте твори, що у перекладі англійською стали американськими суперхітами – але це не зменшує приналежності цих пісень до унікальної франкофонної культурної спільноти.