На хвилі успіху альбому «OK Computer» 1997 року Том Йорк почав заперечувати, що він узагалі грає в рок-гурті. Radiohead збиралися зруйнувати всі правила з криками й божевіллям. «Kid A» став другою революцією, ще однією в списку їхніх альбомів. Заплутані сплетіння звуків разом із нашаруваннями вокальних ліній звучали, наче картина Ешера в музичному прояві. «Everything in Its Right Place» — одночасно знущання та винахід, невеличкий привіт самим собі, гурту, що перейшов від «Creep» до так званої крипової музики. І це був лише початок. Нестямний бас і труби, що ревуть у «The National Anthem», оперні тремтіння «Motion Picture Soundtrack», деконструйовані гітари та звукосхеми в «In Limbo». У кожній пісні Radiohead знайшли простір для досліджень. Але кожна з них мала й хук, нехай і неочевидний, а потім рушала на недосліджені території.